Sailor Tales Mermaid's Pour

Описание

Sailor Tales: побрехенька №1 — “Русалка звабила”Була штормова ніч, і вже ніхто не пам’ятав, хто тримав стерно, а хто просто тримався. Корабель гойдало, матросів тіпало, а в боцмана — порожній келих і сум в очах. Почало тріщати, щось гупнуло, потім ще раз — добром не пахло. Тонемо, значить…І тут, як грім на палубі — вона. Виглядала як спокуса: мокра, з хвостом і посмішкою.Каже:— Хочеш?— Що саме?..— Сам обирай: або пити, або жити.Дістає пляшку. Звідки — не знаю. Але в неї явно запас є. І хвіст довгий.— Це те, що точно варто спробувати. Може, справді останній ковток. Якщо вже на дно — то з задоволенням.Дивлюсь на неї. Потім — на пляшку. Потім — на хвилі. І знову на пляшку.Зробив вигляд, що вагаюсь — та хіба ж моряки коли-небудь обирали тверезе життя?Корк клацнув, як постріл.І як хвилею накрило.Не просте то було пиво:Чорне — як безодня під кілем.Густе — як смола в бочці.Солодке — як поцілунок у борделі.Міцне — як лайка боцмана, коли знову розлили ром.Важке — як погляд капітана перед бунтом.Пахне підозріло смачно — як вантаж із заборонених островів.Післясмак — лишається надовго. Як борг у порту.Гірше не стало. Краще — теж. Зате точно цікавіше…? Розплющив очі зранку — в каюті. Корабель цілий. Море тихе. Русалки — жодної. На тумбочці стояла пляшка. Хтось приніс. Або лишила.З того часу я ні шторму не боюсь, ні темного пива не цураюсь.Бо знаю: якщо вже воно тебе приб’є — то принаймні смачно.